Пошук
розширений

Начальник Головного територіального управління юстиції

Грабар Олександр Володимирович

 

 

 

Начальник

Керівництво
Структура управління
Структурні підрозділи управління
Територіальні установи та органи юстиції
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА БІЗНЕСУ
СПИСОК НОТАРІУСІВ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЯКІ ПІДКЛЮЧИЛИСЬ ДО ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ ТА ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ
ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ СПАДЩИНИ УПОВНОВАЖЕНИМИ ОСОБАМИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ
Державні закупівлі
Юридичний всеобуч
ВАКАНСІЇ
Контактна інформація
Переліки громадських формувань
Перелік зареєстрованих друкованих ЗМІ
Інформаційно-юридична газета "Правовий орієнтир"
Нотаріат
Державна виконавча служба: запитання-відповіді
Систематизація законодавства
Доступ до публічної інформації
Плани роботи
Робота колегій Головного територіального управління юстиції
Доступ до правосуддя
Кадрова робота та державна служба
Державна реєстрація нормативно-правових актів
Організаційні питання
Правова робота
Запобігання проявам корупції
ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАЦІЇ
Інформація для громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим та м. Севастополь
Основи соціального захисту інвалідів в Україні
Роз'яснення щодо організації роботи та оплати праці працівникам навчальних закладів, розташованих на території проведення АТО
АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ
МЕТОДИЧНА РОБОТА
Правова освіта
Порядок витребування документів громадянами, які проживають на тимчасово окупованій території України
Адміністративні послуги у сфері легалізації об'єднань громадян
СКАЗАНО - ЗРОБЛЕНО: ПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ-2016
До уваги громадян, які проживають на тимчасово окупованій території України
Державна виконавча служба області: результати роботи


Онлайн-чат з питань державної реєстрації актів цивільного стану
Правові засади
Екскурс в історію
Новини управління
Звернення громадян
Діяльність з питань банкрутства
Оголошення, анонси
БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА
Урочиста реєстрація шлюбу
Громадська приймальня
"Гарячі" телефонні лінії
ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ «ШЛЮБ ЗА ДОБУ»
СОЦІАЛЬНІ ВІДЕОРОЛИКИ МІН'ЮСТУ - БВПД, ОНЛАЙН-СЕРВІСИ
"ОНЛАЙН-БУДИНОК ЮСТИЦІЇ"
ДО УВАГИ АГРАРІЇВ! АНТИРЕЙДЕРСЬКІ АГРАРНІ ШТАБИ! МОБІЛЬНІ ТОЧКИ ДОСТУПУ ДО СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ! ТЕЛЕФОН ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ!
Я МАЮ ПРАВО! ПРОЕКТ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (відеоматеріали)
Адресна безоплатна правова допомога
Он-лайн чат з питань державної реєстрації актів цивільного стану
      ( )
Головна / Звернення громадян /

Звернення громадян: запитання - відповіді



 

Що є підставою для відкриття виконавчого провадження?

 

     Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

     1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

     2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави у суді; 

     3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

     4) в інших передбачених законом випадках.

     2. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

     3. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

     4. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання  разом з ним подаються:

     1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.

     2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

     3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі, якщо такі заходи застосовувалися судом.

 

 

В якому віці можна змінити ім’я та куди звертатися?

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (стаття 28 Цивільного кодексу України).

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я (стаття 295 Цивільного кодексу України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері (стаття 295 Цивільного кодексу України). У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження, а також у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону (стаття 295 Цивільного кодексу України).

Державна реєстрація зміни імені громадян України провадиться за їх заявою державним відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання (пункт 2 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 2 глави 4 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

 

Чи можна оскаржити дії державного виконавця?

Статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено право осіб на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, що є однією з найважливіших гарантій прав громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні.

При цьому закон передбачає два способи оскарження адміністративний (до вищестоящої посадової особи) та судовий (до суду).

Стаття 40 Конституції України встановлює основоположні засади адміністративного порядку оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців та передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Стаття 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість боржника та стягувача подати скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Вищевказана норма закону визначає вимоги до скарги, яка подається до начальника відповідного органу державної виконавчої служби та передбачає, що скарга подається в письмовій формі та повинна включати:

назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

 виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у зазначеній частині третій статті 85 Закону України «Про виконавче провадження», розглядаються начальником органу державної виконавчої служби, у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

З метою забезпечення законності при вчиненні виконавчих дій директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції та його заступники, начальники відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Правовою основою судового способу оскарження дій державного виконавця є стаття 55 Конституції України, якою кожному гарантовано право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

Відповідно до вимог статті 85 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів подаються до господарського суду.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський суд – ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії (бездіяльність) неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.

Якщо оскаржувані дії були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, і права та свободи скаржника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні скарги.

 

 

Який порядок державної реєстрації смерті?

Питання державної реєстрації смерті регулюються статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», главою 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5).

Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я чи судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров’я або судово-медичної установи, - не пізніше п’яти днів.

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у вищевказані строки, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. У разі надходження заяви після закінчення одного року з дня настання смерті та, якщо факт смерті встановлено у судовому порядку або особа оголошена судом померлою, державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника.

У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи.

З заявою про реєстрацію смерті можуть звернутись родичі померлого, представники органу опіки та піклування, працівники житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інші особи.

Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду. Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.

Заявник повинен пред’явити паспорт або паспортний документ, проте відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає паспорт або паспортний документ померлого, а також його військово-облікові та пільгові документи і проставляє в них відповідний штамп про смерть власника. Непередача зазначених документів не є перешкодою для державної реєстрації смерті.

Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться на загальних підставах з дотриманням вимог законодавства України.

Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України.

Також органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію смерті громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей.

На підтвердження проведеної державної реєстрації смерті орган державної реєстрації актів цивільного стану видає відповідне свідоцтво та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. У разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради видається довідка для отримання допомоги на поховання.

 

 

Що таке «база персональних даних» та що не є «базою персональних даних»?

 Поняття «база персональних даних» визначене абзацом другим статті 2 Закону, відповідно до якого база персональних даних – іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.

 З огляду на це база персональних даних є упорядкованою сукупністю логічно пов’язаних даних про фізичних осіб:

- що зберігаються та обробляються відповідним програмним забезпеченням, є базою персональних даних в електронній формі ;

 - що зберігаються та обробляються на паперових носіях інформації, є базою персональних даних у формі картотек .

 Картотекою персональних даних є будь-який структурований масив персональних даних, що є доступним з визначеними критеріями, незалежно від того, чи є такий масив централізованим, децентралізованим або розділеним на функціональних або географічних засадах

 Такі дані мають бути структуровані за визначеними критеріями, що стосуються фізичних осіб, щоб забезпечити легкий доступ до відповідних персональних даних.

 Варто зазначити, що, виходячи з положень статті 2 Закону, персональні дані одночасно можуть бути упорядковані і в електронній формі, і в формі картотек.

 Фізичні особи-підприємці та самозайняті особи самостійно визначають чи володіють вони базами персональних даних у сенсі Закону.

 Законодавець поширив дію Закону на всі види діяльності, пов’язані зі створенням баз персональних даних та обробкою персональних даних у цих базах, за винятком такої діяльності, яка здійснюється:

 - фізичною особою - виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб,

 - журналістом - у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків,

 - професійним творчим працівником -  для здійснення творчої діяльності.

 Так, під час здійснення своєї професійної діяльності на адвокатів законодавством не покладено обов’язок ведення баз персональних даних клієнтів. Але, якщо адвокати формують справи на своїх клієнтів, які вони постійно оновлюють та підтримують в актуальному стані, такі справи є базою персональних даних та підлягають державній реєстрації

Нотаріуси можуть обробляти персональні дані своїх найманих працівників, клієнтів у базах персональних даних, однак, документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса, визначені у статті 14 Закону України «Про нотаріат» не є базою персональних даних у сенсі Закону України «Про захист персональних даних» та не підлягають державній реєстрації.

 Крім того, у випадку, якщо фізичні особи - підприємці укладають договори виконання робіт або надання послуг з фізичними особами, такі договори також не є базою персональних даних та не підлягають державній реєстрації.

Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Головному управлінню юстиції у Житомирській області

Copyright © 2008 Веб студія SEOTM Створення сайту, розробка сайту